За ініціативи Хмельницького обласного управління лісового та мисливського господарства, а саме його начальника Петра Степановича Пешка було організовано поїздку делегації Хмельницької області до Китаю (місто Гуанджоу) на 123 Міжнародну виставку експорту та імпорту промислової техніки. У складі делегації Хмельниччини був і представник Ярмолинеччини, юрист ДП «Ярмолинецький лісгосп» Максим Омбиш. 

• Максиме Петровичу, чим корисна була участь у виставці для Вас та для підприємства «Ярмолинецький держлісгосп»?
• Насамперед, я хочу подякувати за довіру директору нашого підприємства Івану Івановичу Кирилюку, який і запропонував мою кандидатуру включити до складу офіційної делегації. Щодо Виставки, то це був грандіозний промисловий форум, де свою продукцію представляли понад 1000 виробників із 20 країн світу.
•    Що це була за продукція?
• Від простих канцелярських ручок до потужних промислових ліній. Із запропонованих експонатів нас зацікавила лінія із виробництва та упаковки чаїв китайської фірми “Sunrise machinery”. Її вартість - у межах 20 тисяч доларів. Важливо те, що ця лінія дає можливість налагодити виробництво, починаючи із свіжої сировини, включаючи сушку, подрібнення і пакування. Ми ж маємо перспективу виготовлення чаїв, використовуючи лікарські рослини, вирощені на екологічно-чистих ділянках власних угідь.

Крім того, цікавими для нас були різні інструменти: бензопили, кущорізи та інше. Ціни – в кілька разів дешевші, ніж на європейських ринках.

•      А які враження від самої країни – Китаю? Загалом у більшості українців складається уява про китайські міста як бетонні мегаполіси, покриті смогом, з велетенською кількістю жителів…
• Ні, це не так. Китайські міста – дуже зелені. Там є дуже багато зелених насаджень, дороги (до речі, дуже доброї якості, асфальтобетонні, вражають - чотири рівневі авторозв’язки) теж обрамлені деревами. І ліси у Китаї теж є, причому, зважаючи на значну частину гірської території, там вирощують рідкісні та цінні породи деревини.
• А щодо державного регулювання галузі?
• У Китаї усі землі та ліси належать державі, а діяльність підприємств галузі регулюються Міністерством лісового господарства. Займаються вони, за великим рахунком, тим, що і в Україні. Хоча більше все ж увага приділяється декоративним рослинам, які висаджуються вже у «дорослому», нерідко 20-річному віці, зважаючи на особливості клімату та грунтів. Маленькі паростки там не приживаються. Тому дерева перевозять фурами, з величезними грудами землі біля кореневої системи. А потім висаджене дерево підпирають з чотирьох боків дерев’яними підпорками. Але дерева у містах є усюди – навіть посеред автостради.

Деревину, маю на увазі кругляк, із країни вивозити заборонено. Лише продукти деревопереробки. А деревопереробна галузь там добре розвинена за рахунок сусідства з Росією і Казахстаном. Не росте там лише дуб. Його завозять із-за кордону. Щодо виробів із сировини, то вони – найрізноманітніші, в тому числі виробляють меблі.

• Як розмовляли з китайцями? Якою, власне, була робоча мова Виставки?
• Нам пощастило, бо високий рівень проведення Виставки передбачав англомовного екскурсовода. Хоч, загалом, мало китайців володіють англійською. Але тут працював і менталітет, бо вони – відкриті та щирі, європейців сприймають привітно, ставляться з повагою. У таких випадках і мова жестів була зрозумілою.
• Тобто, знання англійської Вам знадобилися?
• Так, сьогодні це більше необхідність, особливо у веденні зовнішньоекономічної діяльності. У Китаї, до речі, зараз модно вивчати англійську.
• А що ще цікавого дізнались про Китай?
• Цікавим для мене було те, як будується там державна політика стосовно розвитку малого бізнесу, фермерства. Там держава всіляко підтримує фермерів, повертаючи їм 50% вартості усіх покупок, в тому числі і не пов’язаних з землеробством, наприклад, побутової техніки.

Вболівають у Китаї за те, щоб із країни не вивозились кошти, в тому числі не дозволяється навчання студентів за кордоном для дітей високопосадовців. І ще, за словами екскурсовода, це країна, у якій до цього часу збережена смертна кара, зокрема і стосовно чиновників, котрі дозволяють собі невиправдані витрати коштів, наприклад відвідування розкішних ресторанів.

Цікавими є і їхні національні традиції. Символом багатства, добробуту, довголіття є червоний колір, наречені там одягають червоні сукні.

• Щодо довголіття, яка середня тривалість життя у Китаї?
• Так, це країна довгожителів.  Середня тривалість життя складає 76 років, а є одне село, яке називають селом довгожителів, і де величезна кількість людей проживають по 120 і більше років.
•    З цього, що Ви бачили у Китаї, чи вбачаєте перспективи співпраці України з Китаєм, зокрема у галузі лісового господарства?
• Так, звичайно. Мені здається, що перспективи не лише є, а й в першу чергу, є необхідність такої співпраці. Орієнтуватись на китайський ринок необхідно, бо там є гарні пропозиції. Наприклад вони виготовляють дрони, які можна використовувати для гасіння лісових пожеж, підживлення насаджень чи знищення шкідників. Тому цікавинок є багато.
• Дякуємо за розмову і бажаємо успіхів «Ярмолинецькому держлісгоспу» у впровадженні новітніх технологій та розвитку виробництва.
• - Дякую.

Розмову вела головний редактор Ярмолинецької районної газети "Вперед" А. Гуменюк